Інформація

Вежа Мурована (Острозький замок) — унікальна оборонна споруда середньовічної Волині. Вона належить до типу житлових оборонних башт. Місцями її стіни сягають завтовшки 2,6 м (!). Колись у нижньому (підвальному) ярусі зберігалися запаси пороху, необхідного для тривалого захисту фортеці, та провіанту; також тут був глибокий колодязь. На середньому поверсі велика зала призначалася для урочистостей та прийому гостей, на верхньому були житлові кімнати.

В кінці XVI ст., за князювання В.-К. К. Острозького, здійснено перебудову Вежі мурованої. У XVII ст. вона з’єднувалася критою галереєю з Богоявленською церквою.Про високу майстерність будівничих свідчить збережені елементи старовинної архітектури залів – готичні склепіння, ренесансні мотиви в кам’яному різьбленні та елементи декору.
Найкраще оглядати Вежу знизу, зійшовши по крутому північно-східному схилу глибокого оборонного рову. Кам’яна споруда неприступної триповерхової півкруглої будівлі утримується на крутому схилі могутніми контрфорсами.
На жаль, вежа дійшла до нашого часу вже перебудованою, без верхніх поверхів, про які писали ще у 1620 році:

„Дім старий, на якому тринадцять верхів, дахом ґонтовим побитих...”

У 1797 р. верхній ярус споруди розібрали, аби згодом відбудувати у зміненому та спрощеному вигляді. У 1913–1915 рр. вежу відреставрували для потреб музею силами Братства ім. князів Острозьких.

У 1909 р. в Острозі було створено братство князів Острозьких. Напередодні Першої світової війни братство відновило будівлю вежі Мурованої (Острозького замку). 24 серпня 1916 р. у відреставрованій будівлі було відкрито історичний музей (нині це краєзнавчий музей), який базувався на колекції антикваріату, зібраного під керівництвом священика Михайла Тучемського.
Нині музейні зали містять матеріали, що відображають давню історію Острога. В острозькому краєзнавчому музеї є цінні археологічні колекції, експонати живопису, етнографії, народної творчості, кераміки та зразки козацької зброї.

У замку можна споглядати найбільшу колекцію ікон Острозької майстерні іконопису XVIII століття. Усі святі, зображені на цих образах, посміхаються. Ніжність і відкритість зображень, відтворених на іконах, вносять тепло народного живопису в загальний професійний іконопис. Ці обличчя залишалися на іконах навіть тоді, коли художник зображав конкретних людей, як, наприклад, на іконі «Покрови», написаній на замовлення церковної громади села Могиляни у 1738 році.
Більше інформації про діяльність краєзнавого музею на сайті: https://ostrohcastle.com.ua/