Місто Турів було засноване ще в давньоруську добу, і було племінним центром дреговичів та столицею князівства Турівського. В XIV столітті місто, та й усе князівство, увійшло до складу Великого князівства Литовського. В середині  XV ст. містом управляв князь Василій Федорович Острозький (Красний), але у володіння княжого роду Острозьких воно потрапило лише за Великого гетьмана Литовського Костянтина Івановича у 1508 році.  

Костянтину Івановичу довелося повністю відбудовувати місто, тому що ще у 1502 році воно було повністю спалене татарами. Однак місто довго не простояло і у 1521 році його знову спалили ті ж таки татари.  

Є припущення що в цьому місці народився й його син князь Василь-Костянтин у 1526 році, але жодними документами це не підтверджується. Про те смерть Костянтина Івановича в 1530 році в Турові, вже підтверджується і документами і листами.

Василь-Костянтин часто любив бувати в Турові і навіть у 1572 році заснував там школу. Але бував він в Турові практично завжди в зимовий період, в час коли замерзати річки і озера навколо міста і туди можна було легко добратися. В Турові князь любив полювати, проводити різноманітні святкування з родиною. Коли приходила весна, то Василь-Костянтин від’їжджав до своїх волинських володінь.

На жаль, сьогодні про князів Острозьких у Турові нагадує лише пам’ятний знак, що розташований в центрі містечка. Дерев’яний замок, в якому князі любили проводити час, до нашого часу не зберігся – є лише велике городище-замчище над річкою Прип’ять.

Із пам’яток писемних найбільше відоме Турівське Євангеліє ХІ століття з вкладними листами, написаними рукою  князя Костянтина Івановича Острозького у  1508 і 1513 роках, якими він наділяв землею місцевих священників.