Інформація

Вільнюс – столиця Литви, яка в часи князів Острозьких носила назву Вільно. 

Родина Острозьких пов’язана з цим містом ще від часу коли в 1390 році князь Федір боронив місто від рицарів тевтонського ордену.

В князів Острозьких здавна (імовірно ще з часів Івана Острозького) був у Вільно великий мурований будинок в районі сучасної вулиці Замкової (лит. Пільєс). Найбільше з містом був пов'язаний Великий литовський гетьман князь Костянтин Іванович Острозький. 

Костянтин Іванович розширив свої володіння у Вільно, купивши сусідський будинок у королівського скарбника Федора Хребтовича у 1491 році. В 1508 році князь отримав від короля Сигізмунда ще один мурований будинок і чимало землі, які колись належали бунтівному Михайлові Глинському. Таким чином князь вже володів у Вільно цілим кварталом, на якому перебудував зі старого будинку трьохповерховий будинок палац. У цьому будинку він і облаштував свою потужну резиденцію. Від імені власника ця резиденція ще декілька століть носила назву «Костянтинова». 

З князем Костянтином Івановичем у Вільнюсі найбільше асоціюється Остра брама, через яку переможець московитів заїзджав до міста у вересні 1514 року. За конем Великого гетьмана вели закованих в кайдани московських воєвод. Навіть існує переказ до перед князем розкидали пелюстки троянд вшановуючи вшановуючи як переможця! Ще одна з легенд  говорить що й назву брама отримала від прізвища князя, Остра - Острозький або Вежа Острозького

Після смерті Костянтина Івановича ці споруди перейшли його сину Іллі, а зі смертю останнього - будинками стала володіти вдова Іллі Беата з донькою Гальшкою. Резиденція князів Острозьких настільки була багата, що навіть королева Бона, приїжджаючи до Вільна, декілька місяців жила в будинку Острозьких. 

За декретом короля Сигізмунда Старого у 1541 році ця резиденція перейшла до молодшого сина князя Костянтина Івановича Василя-Костянтина. А ще через 40 років донька Василя-Костянтина Катерина приносить його у посагу до рук Радзивілів. 

З описів головного будинку ми знаємо, що фасад будинку був гарно оздоблений зеленими кахлями та вікнами з французького скла. 

Князі Острозькі, а особливо Костянтин Іванович, були й донаторами та будівничими багатьох храмів у Вільно. В 1511 році король надав право князю збудувати на місці старої дерев’яної церкви мурований храм Пречистої Богородиці (зараз це кафедральний собор на вулиці Майроніса 4). Князь збудував церкву у готичному стилі тринавовим, з трьома абсидами та однією банею. 

До ще більшої розбудови православних церков у Вільно спонукала князя обітниця, яку він дав перед битвою під Оршею в 1514 році. Тоді Великий гетьман пообіцяв, що в разі перемоги над московітами він зведе в місті два храми: один на честь святої Трійці, інший в честь святого Миколая. Князь не випадково вибрав побудувати на місці цих старих дерев’яних церков нові муровані. Він прагнув підтримати шанування трьох дружинників язичницького князя Ольгерда, яких князь Ольгерд стратив, тому що воїни були християнами і не захотіли їсти м’яса в піст. Після смерті їх канонізували і тому на місці загибелі святих була зведена дерев’яна Троїцька церква, а їх самих поховали в Миколаївській. Сучасна Миколаївська церква в значно перебудованому вигляді знаходиться на вулиці Великій, а Троїцька на вулиці Aušros Vartų.

В місцевому костелі Святого Станіслава були поховані дві доньки князя Василя-Костянтина Катерина та Гальшка Острозькі. Обидві вони були одружені на Криштофі Радзивілу (Перуні). Спочатку дружиною князя Кшиштофа була Катерина, а після її смерті заміж за нього вийшла рідна сестра Катерини Гальшка (Єлизавета).