Місто Тарнів князі Острозькі отримали в результаті шлюбу Василя-Костянтина і Софії Тарновської. Про те, воно не відразу перейшло у власність родини. Спочатку місто успадкував брат Софії Ян-Кшиштоф. Однак в 1567 році після його смерті Тарнів таки переходить до Острозького князівства. З цим не погодилася бокова лінія роду Тарновських. Протистояння між родами дійшло аж до військової сутички. Лише після втручання короля Василю-Костянтину вдалося повернути місто у свої володіння. 

Князь відбудував замок, який був майже повністю зруйнований під час військових баталій, часто навідувався сам і запрошував вгості короля та його свиту. В 1576 році тут гостював  Стефан Баторій. Пізніше в замку тривалий час жив князь Януш Острозький і, навіть, був похований в стінах родової усипальниці Тарновських, в тарнівському костелі. На жаль, у XVIII столітті князь Януш-Олександр Сангушко (який був спадкоємцем володінь Острозьких), дозволив розібрати замок на будівельний матеріал, і сьогодні ми можемо побачити лише залишки фундаментів. 

Ще за свого життя Януш розпочав у тарнівському кафедральному костелі будівництво грандіозного меморіального пам’ятника для себе і своєї першої дружини Сюзанни (Зузанни) Середі. Надгробок був зведений у 1612-1624 рр. архітектором Вільгельмом ван ден Блоке та скульптором Яном Пфістером.

У центрі композиції пам’ятника Острозьких Ян Пфістер розмістив  скульптури князя Януша та його дружини, як,і стоячи на колінах перед вівтарем, просять Бога за спасіння своїх душ. Скульптор трактував їх реалістично, з великою портретною схожістю. У композиції пам’ятника Острозьких включено чимало алегоричних скульптур: Віри, Надії, Справедливості, Мужності, які відображають чесноти Януша та його дружини і возвеличують рід князів Острозьких. 

Тарнів був знаковим містом для родини князів Острозьких, тому під час поділу князівства між братами Янушем та Олександром  лише два міста було розділено навпіл –  це Острог та Тарнів. Всі інші міста князі розділили, не розриваючи їх на шматки.