Король Данило Галицький «...спалив давній Возвяголь», князь Костянтин Іванович Острозький через 250 років відродив давній Звягель як місто на сучасному місці, сьогодні це Новоград-Волинський.
Фактично це стало головною подією у житті міста XV ст. після отримання К.І.Острозьким 28 червня 1499 р. маєтка — «имение…именем Звягел(ь) зо всими его приселк(ам)и в повете Киевском што держали первей всего князь Василей, и князь Андрей Семеновичи Звягольские зо всима людьми, к тому имению здавна прислужаючих, и з их службами“. Цей маєток, після вимирання по чоловічій лінії князів Звягельських, знаходився у державній власності.
У віленському привілею було зазначено, що та шляхта, якій маєтності не були надані (чи підтверджені) великокнязівськими привілеями, а надані князями Звягельськими — мали поступити на службу до К.І.Острозького чи забиратися геть, навіть без компенсації. Ображена звягольська шляхта одразу ж звернулася зі скаргою до нового великого князя, але Сигізмунд Старий лише підтвердив своє надання і зобовязав служити Великому гетьманові литовськлому князю Острозькому.
Всього за три місяця по поверненню князя з полону, 26 грудня 1507 р. у Мельнику він здобув великокнязівський привілей. У ньому не тільки були підтверджені всі права К.І.Острозького на «імение Звяголь», але «з особливої ласки дозволяємо йому у Звягoлі замок справити і місто садити і торг во всяку неділю мати і ярмарок кожен год на свято св. Дмитра». Саме цим привілеєм офіційно було «зареєстровано» народження Звягеля як міста (на сучасному місці, бо колишнє місто знаходилося трохи в іншій локації) і почалась його розбудова К.І.Острозьким
Привілеєм від 16 листопада 1509 р. Звягель і округа були “навічно” звільнені від “воловщини” (назва на Волині загальнодержавного основного грошового щорічного податку – від одиниці оподаткування: ділянка землі, зорана плугом, запряженим волами).
У 1510 р. 50-річний К.І.Острозький нарешті стає батьком – у нього народився син Ілля. У червні 1511 р. “схизматик” Острозький стає Віленським каштеляном. Відразу, незважаючи на заборону будівництва нових православних церков у самій Литві, – Костянтин Ванович отримує привілей на відродження у Вільне (Вільнюсі) церкви Пресвятої Богородиці, яка побудована в готичному стилі на давньоруському фундаменті. Через місяць він отримує ще один привілей, у якому знов були підтверджені усі його права на всі його маєтки, у т. ч. і на “замок Звягель”.
Замок у місті в ті роки вже активно будувався, адже татари не давали часу зволікати. Більшість українських замків тих часів будувались дерев’яними за традиційним давньоруським фортифікаційним типом — для захисту від татар цього було досить! Звягельський замок почав будувався мурованим. Але Костянтин Острозький встиг закласти мурованим лише фундамент, все інше ще лишалося дерев’яним. Муровані стіни, башти — то вже справа його сина Василя-Костянтина
Перемога під Оршою дозволила К.І.Острозькому знову, отримати від великого князя чергові привілеї на будівництво у ВільнІ (Вільнюсі) двох церков: Троїцької (взамін старої дерев’яної) і Микольської (побудована у готичному стилі, так як і замкова Микольська церква у Звягелі – на фундаменті давньоруського типу).
Історики архітектури вважають що Звягельську замкову Микольську готичну дерев’яну церкву, на (старому?) мурованому фундаменті заклав саме Костянтин Іванович.
Заслуга князів Острозьких полягає в тому, що саме вони спробували відродити давньоруські традиції сакрального будівництва, адже у післямонгольський період православних церков в Україні, Білорусі та Литві майже не залишилось. Але зробити це у повному обсязі їм не вдалось (та й не треба було цього) епоха вже була інша, відбулися зміни у будівельній техніці, історично закономірний взаємовплив європейських готики і ренесансу диктував свої умови. Звідси певне змішування стилів в архітектурі храмів, збудованих Острозькими. Хоч європейська готика далі за князівство Острозьке в глиб України не розпвсюдилася, проте вплив у деталювання на ахітектурних спорудах мала великий.
Незважаючи на хронічну завантаженість військовими і суспільно-політичними справами, К.І.Острозький став засновником Звяголя як міста на сучасному місці, та впродовж 22 років його розбудовував. За 62 роки володарювання Василя-Костянтина у Звягелі, стало відкриття у місті першого шпиталю, будівництво Спасо - Преображенської церкви.
Із усього комплексу Звягельського замку залишилася лише частина стіни.
