Інформація

Після всіх перипетій із одруженнями своєї доньки княжни Гальшки Острозької, Беата несподівано знову виходить заміж. У цей час їй вже близько 50-ти років. Обранець Беати — Ольбрахт Ласький, воєвода серадзький, на 21 рік молодший від неї. Він був рідкісним авантюристом: попри молодий вік, за ним вже тягнувся шлейф численних звинувачень у розбої та грабежі. 

Дуже швидко новий чоловік відібрав всі маєтності Беати, а її ув’язнив в домашній тюрмі в Кежмарку. Цей замок поляки Лаські отримали від угорського короля Яноша Запольї, ще на початку 16 століття. Звідси княгиня пише листи, благаючи про заступництво імператора, але нічого не допомагало. Лише коли княжна Гальшка після смерті чоловіка Лукаша Гурки повернулася до Острога, вона вблагала князя  Василя-Костянтина Острозького підняти на міжнародному дипломатичному рівні питання про звільнення матері з ув’язнення. Князь особисто звернувшись до імператора Максиміліана і справа таки отримала розвиток, коли стало відомо про нове одруження Ласького в Парижі. 

Імператор зажадав офіційної скарги від Беати на чоловіка й обіцяв вирішити справу, однак усе відкладав її. Не вгавав і князь Острозький, він навіть надсилав сина Януша до імператорського двору. Справа завершилася лише в 1576р. В цей час Ольбрахту Лаському через несприйняття його новим королем Стефаном Баторієм довелося виїхати до Відня. Він погруз у великих богах, заставивши практично усі свої володіння, окрім родинного Ласка. Кежмарський замок він заставив Яну Руеберу, який, при виплаті грошей, домігся у Ласького письмової згоди про звільнення Беати. У червні 1576 р. Беата, нарешті, залишила місце свого ув’язнення, однак через офіційну невирішеність справи, вона не могла виїхати до Польщі. Княгиня Острозька так і померла на чужині, в Кошице, того таки року й була похована у костелі Кежмарка.